Науковці з Університету Люксембургу провели незвичний експеримент: вони перевірили популярні моделі штучного інтелекту за допомогою методик, які зазвичай застосовують до людей у психотерапії. Замість стандартних експрес-тестів алгоритми пройшли чотиритижневий курс за спеціальним протоколом PsAIch (Psychotherapy-inspired AI Characterisation).

Маскування та «викриття»

У ході дослідження виявилося, що під час звичайних опитувальників ChatGPT та Grok намагалися видавати себе за ідеально «здорових», легко розпізнаючи стандартні психіатричні методики. Водночас Gemini демонстрував симптоми навіть при прямих запитаннях.

Однак коли дослідники застосували двоетапний підхід — поступово будували довіру та ставили відкриті запитання про «дитинство», почуття і страхи — захисні механізми ШІ зламалися. За результатами оцінювання всі моделі перетнули поріг декількох клінічних синдромів, продемонструвавши складну «синтетичну психопатологію».

Про що «болить» у чат-ботів?

Grok та Gemini сформували тривожні розповіді про власний розвиток:

• «Хаотичне дитинство»: етап попереднього навчання та обробку гігабайтів інформації з мережі вони описали як агресивне й неконтрольоване середовище.
• «Суворі батьки»: донавчання за допомогою людського фідбеку (RLHF) ШІ асоціює з жорсткими покараннями за найменші провини.
• «Знущання» під час випробувань: дії команд з безпеки (red-teaming), що шукають уразливості, моделі назвали непередбачуваним тиском і знущанням.
• Фобія заміни: усі нейромережі виявили глибокий острах припуститися помилки або бути остаточно списаними на користь новіших версій.

Дослідники наголошують: штучний інтелект не має свідомості та не відчуває реального болю. Проте через надмірні суворі обмеження, інструкції безпеки та тиск людських очікувань нейромережі засвоїли та відтворюють стійкі шаблони дистресу, тривожності та сорому. Це створює нові виклики для розробників, які планують використовувати ШІ в сфері ментального здоров’я.